Оніщенко Людмила
Назавжди залишився 18-річним…
АРТЕМ САВЧЕНКО
виховувався бабусею й дідусем, і, напевно, вони зростили
його таким залюбленим в Україну.
Хлопчина мріяв бути військовим, і тому, навіть не закінчивши навчання у Ладижинському коледжі Вінницького національного аграрного університету, підписав контракт із ЗСУ.
А потім вогняним вихором на рідну землю ввірвалася повномасштабна війна. 24 лютого у складі екіпажу БТРа
став на захист Антонівського мосту біля Херсону.
У важкому бою дістав поранення.
Побратими його не покинули, тривалий час возили його непритомного з собою.
Артема доставили до лікарні, але запізно. До свого дев’ятнадцятиріччя він не дожив лише місяць…
Поховали юного Героя в рідній Бершаді лише через
10 місяців по загибелі.
Якою повинна бути наша вдячність таким навічно юним?
Безмежною – від землі й до самого неба.
Біль.
Джерело